Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 05-70
Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» (військовий індекс 5Н32)
Розташування і призначення
Загоризонтна радіолокаційна станція була первісно створена як елемент системи раннього виявлення пусків міжконтинентальних балістичних ракет. Розташована поблизу військової бази Чорнобиль-2, антена комплексу була найбільшою спорудою в регіоні ще до аварії 1986 року, і від самого початку мала статус особливо секретного військового об’єкта.
Паралельно з офіційним призначенням «Дугу» розглядали як перспективну платформу для нетрадиційних досліджень. Учені НДІ «Радіохвиля» (місто Лиманськ) проводили роботи з адаптації антенного комплексу для прийому та випромінювання псі-сигналів. Для цього поблизу інституту було збудовано зменшену експериментальну копію антени, на якій відпрацьовували режими, небезпечні для використання на основному об’єкті.
Основні відомості
Після Першої катастрофи інтерес до «Дуги» різко зріс. Виявлення мережі Х-лабораторій у Зоні дало підстави вважати станцію одним із вузлових елементів інфраструктури проєкту «X», здатним забезпечувати широкомасштабний псі-вплив. Саме на базі напрацювань стосовно «Дуги» згодом було створено пристрій пригнічення агресії «Веселка», більш відомий як «Випалювач мізків».
Після утворення Аномальної Зони станція з певного моменту почала використовуватись як головна антена КПК-зв’язку.
Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» (військовий індекс 5Н32)
Розташування і призначення
Загоризонтна радіолокаційна станція була первісно створена як елемент системи раннього виявлення пусків міжконтинентальних балістичних ракет. Розташована поблизу військової бази Чорнобиль-2, антена комплексу була найбільшою спорудою в регіоні ще до аварії 1986 року, і від самого початку мала статус особливо секретного військового об’єкта.
Паралельно з офіційним призначенням «Дугу» розглядали як перспективну платформу для нетрадиційних досліджень. Учені НДІ «Радіохвиля» (місто Лиманськ) проводили роботи з адаптації антенного комплексу для прийому та випромінювання псі-сигналів. Для цього поблизу інституту було збудовано зменшену експериментальну копію антени, на якій відпрацьовували режими, небезпечні для використання на основному об’єкті.
Основні відомості
Після Першої катастрофи інтерес до «Дуги» різко зріс. Виявлення мережі Х-лабораторій у Зоні дало підстави вважати станцію одним із вузлових елементів інфраструктури проєкту «X», здатним забезпечувати широкомасштабний псі-вплив. Саме на базі напрацювань стосовно «Дуги» згодом було створено пристрій пригнічення агресії «Веселка», більш відомий як «Випалювач мізків».
Після утворення Аномальної Зони станція з певного моменту почала використовуватись як головна антена КПК-зв’язку.
Далін: КПК № 40. Вилучено з КПК сталкера
Сталкер: Я довго дивився на «Дугу» здалеку. Вона височіла над Зоною, мов іржавий хребет, і всі знали: лізти туди — погана ідея. Та мене саме це й тягнуло. Я дочекався моменту, коли охорона була зайнята чимось іншим, і, тримаючись тіней, добрався до опор. Коли торкнувся холодного металу, страх зник, залишилось лише дивне захоплення.
Підійматися було важко: сходи рипіли, вітер бив у лице, під ногами — порожнеча. Але що вище я ліз, то менше відчував втому, ніби сама конструкція дозволяла йти далі.
Нагорі Зона відкрилася зовсім іншою. Прип’ять і ЧАЕС лежали внизу мертвими плямами бетону, що визирали з-за лісу, вдалині мерехтіли аномалії. Я бачив Янтар, темні болота і навіть далекий Кордон. З висоти Зона не здавалася ворожою — лише величезною, байдужою і по-своєму красивою. Я швидко пішов, але той краєвид запам’ятав назавжди.
Сталкер: Я довго дивився на «Дугу» здалеку. Вона височіла над Зоною, мов іржавий хребет, і всі знали: лізти туди — погана ідея. Та мене саме це й тягнуло. Я дочекався моменту, коли охорона була зайнята чимось іншим, і, тримаючись тіней, добрався до опор. Коли торкнувся холодного металу, страх зник, залишилось лише дивне захоплення.
Підійматися було важко: сходи рипіли, вітер бив у лице, під ногами — порожнеча. Але що вище я ліз, то менше відчував втому, ніби сама конструкція дозволяла йти далі.
Нагорі Зона відкрилася зовсім іншою. Прип’ять і ЧАЕС лежали внизу мертвими плямами бетону, що визирали з-за лісу, вдалині мерехтіли аномалії. Я бачив Янтар, темні болота і навіть далекий Кордон. З висоти Зона не здавалася ворожою — лише величезною, байдужою і по-своєму красивою. Я швидко пішов, але той краєвид запам’ятав назавжди.