Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 07-90.
Лабораторія Х-16
Розташування: завод «Янтар»
Напрямок досліджень: вивчення псі-випромінювання, практична реалізація функціонування пристроїв на основі випромінювачів Кайманова.
Основні відомості
Лабораторію створено для глибокого пропрацювання частини результатів досліджень лабораторії Х-18 (детальніше дивись справу ТЧ05/86). Додатково розширивши підземне бомбосховище заводу біля озера Янтар, було отримано одночасно і приміщення потрібного розміру, і візуальне прикриття для входу до лабораторії.
На основі досліджень Х-19 (детальніше дивись справу CЧ 10-04), вчені на чолі з професором Приходьком Павлом Степановичем створили установку «Я-1М», яку згодом сталкери назвали «Мозок у колбі». Ця установка була джерелом потужного псі-випромінювання широкого спектра та потребувала значного охолодження для стабільної роботи. Наразі не встановлено, чи мала ця установка власну свідомість, але є непрямі докази, що вона використовувалася для обчислення певних даних.
Для досліджень впливу установки «Я-1М» на людину залучалися в’язні, частина яких у процесі опромінення мутувала та розвинула псі-навички. Водночас зафіксоване погіршення когнітивних здібностей піддослідних. Таких мутантів — результатів експериментів продовжували досліджувати на місці, а також відправляли до лабораторії Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86). Також були спроби синхронізувати роботу установки «Я-1М» та псі-організмів з Х-19, але свідчення про успіхи у цьому напрямі відсутні
Після другої аварії дослідні зразки залишили лабораторію, а персонал, ймовірно, зазнав потужного псі-впливу та згодом загинув. «Я-1М» без належного контролю та охолодження почала випромінювати потужне псі-випромінювання, яке навіть вийшло на поверхню та негативно вплинуло на все живе, що перебувало неподалік заводу. Згідно з даними професора Сахарова, цей вплив був не тільки ментальним, але й фізичним, що призвело до мутацій деяких сталкерів та військових у снорків.
Після вимкнення установки Стрільцем, рівень псі-впливу на території заводу суттєво впав, але не зник остаточно. Зараз вхід до лабораторії завалений, а через потужне псі-випромінювання немає можливості відновити роботу лабораторії без загрози персоналу Інституту.
Лабораторія Х-16
Розташування: завод «Янтар»
Напрямок досліджень: вивчення псі-випромінювання, практична реалізація функціонування пристроїв на основі випромінювачів Кайманова.
Основні відомості
Лабораторію створено для глибокого пропрацювання частини результатів досліджень лабораторії Х-18 (детальніше дивись справу ТЧ05/86). Додатково розширивши підземне бомбосховище заводу біля озера Янтар, було отримано одночасно і приміщення потрібного розміру, і візуальне прикриття для входу до лабораторії.
На основі досліджень Х-19 (детальніше дивись справу CЧ 10-04), вчені на чолі з професором Приходьком Павлом Степановичем створили установку «Я-1М», яку згодом сталкери назвали «Мозок у колбі». Ця установка була джерелом потужного псі-випромінювання широкого спектра та потребувала значного охолодження для стабільної роботи. Наразі не встановлено, чи мала ця установка власну свідомість, але є непрямі докази, що вона використовувалася для обчислення певних даних.
Для досліджень впливу установки «Я-1М» на людину залучалися в’язні, частина яких у процесі опромінення мутувала та розвинула псі-навички. Водночас зафіксоване погіршення когнітивних здібностей піддослідних. Таких мутантів — результатів експериментів продовжували досліджувати на місці, а також відправляли до лабораторії Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86). Також були спроби синхронізувати роботу установки «Я-1М» та псі-організмів з Х-19, але свідчення про успіхи у цьому напрямі відсутні
Після другої аварії дослідні зразки залишили лабораторію, а персонал, ймовірно, зазнав потужного псі-впливу та згодом загинув. «Я-1М» без належного контролю та охолодження почала випромінювати потужне псі-випромінювання, яке навіть вийшло на поверхню та негативно вплинуло на все живе, що перебувало неподалік заводу. Згідно з даними професора Сахарова, цей вплив був не тільки ментальним, але й фізичним, що призвело до мутацій деяких сталкерів та військових у снорків.
Після вимкнення установки Стрільцем, рівень псі-впливу на території заводу суттєво впав, але не зник остаточно. Зараз вхід до лабораторії завалений, а через потужне псі-випромінювання немає можливості відновити роботу лабораторії без загрози персоналу Інституту.
Далін: КПК № 35. З щоденника професора Степановича
Вчений: Останні місяці я уважно спостерігаю за роботою Х-18. Формально — без зауважень, але дедалі частіше повертаюся до одних і тих самих записів. Інфраструктура об’єкта явно не розрахована на поточне навантаження, особливо з огляду на експерименти з елементами випромінювача доктора Кайманова.
Пікові значення псі-фону залишаються нестабільними. Захисні контури Х-18 витримують їх не завжди однаково, і хоча перевищення короткочасні, вони занадто часто повторюються. Зафіксовані побічні ефекти поки що не критичні, але мають тенденцію до накопичення: збої орієнтації персоналу, фонові псі-резонанси, прискорений знос вимірювальних приладів. Частину даних доводиться перевіряти повторно — не через методику, а через умови.
Окрема проблема там — система охолодження. Вона працює близько до верхніх меж, що вже призводило до аварійних зупинок і втрати матеріалів. Я не беруся оцінювати управлінські рішення Х-18, але враховую ці фактори у власних розрахунках.
У нас в Х-16 ситуація інакша. Проєктування передбачало тривалу роботу з широкоспектральними псі-джерелами, а команда має практичний досвід саме в таких умовах. Це дозволяє не відволікатися на стабілізацію середовища й зосередитися на результатах.
Біооб’єкти демонструють дедалі цікавіші реакції на псі-поля. Поки що я обмежуюся фіксацією спостережень, але іноді виникає відчуття, що ми маємо справу не лише з відповіддю на вплив, а з чимось більш узгодженим.
Ні, не маю жодних причин відмовляти їм у переїзді до нашої лабораторії. Треба написати доктору Калугіну.
Вчений: Останні місяці я уважно спостерігаю за роботою Х-18. Формально — без зауважень, але дедалі частіше повертаюся до одних і тих самих записів. Інфраструктура об’єкта явно не розрахована на поточне навантаження, особливо з огляду на експерименти з елементами випромінювача доктора Кайманова.
Пікові значення псі-фону залишаються нестабільними. Захисні контури Х-18 витримують їх не завжди однаково, і хоча перевищення короткочасні, вони занадто часто повторюються. Зафіксовані побічні ефекти поки що не критичні, але мають тенденцію до накопичення: збої орієнтації персоналу, фонові псі-резонанси, прискорений знос вимірювальних приладів. Частину даних доводиться перевіряти повторно — не через методику, а через умови.
Окрема проблема там — система охолодження. Вона працює близько до верхніх меж, що вже призводило до аварійних зупинок і втрати матеріалів. Я не беруся оцінювати управлінські рішення Х-18, але враховую ці фактори у власних розрахунках.
У нас в Х-16 ситуація інакша. Проєктування передбачало тривалу роботу з широкоспектральними псі-джерелами, а команда має практичний досвід саме в таких умовах. Це дозволяє не відволікатися на стабілізацію середовища й зосередитися на результатах.
Біооб’єкти демонструють дедалі цікавіші реакції на псі-поля. Поки що я обмежуюся фіксацією спостережень, але іноді виникає відчуття, що ми маємо справу не лише з відповіддю на вплив, а з чимось більш узгодженим.
Ні, не маю жодних причин відмовляти їм у переїзді до нашої лабораторії. Треба написати доктору Калугіну.