Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-12
Мобільний науковий блок польових досліджень (МНБПД) — автономний модуль для проведення наукових експедицій у складних та небезпечних умовах Зони відчуження. Розробник: НДІ «Спецпроєктмаш» Виробник: завод «Маяк»
Загальна характеристика
Мобільний науковий блок польових досліджень — це герметичний автономний модуль, пристосований для розміщення наукового персоналу, лабораторного обладнання та систем життєзабезпечення в умовах підвищеної радіації, аномальної активності та обмеженого доступу до логістики. Блоки доставляються повітряним шляхом. З моменту виготовлення першого зразка конструкція мобільного блоку принципово не змінювалась, що свідчить про вдалий початковий інженерний дизайн, який повністю відповідав експлуатаційним вимогам роботи в Зоні.
Історія розгортання та експлуатації
Перший блок було виготовлено у 2010 році. Після серії випробувань у 2011 році його десантували гелікоптером у районі озера Янтар. У період з 2011 до 2015 року там працювали експедиції під керівництвом професора Сахарова. Основними напрямками досліджень були псі-випромінювання з лабораторії Х-16 та розробка засобів захисту від нього.
Після відключення «Випалювача мізків» у 2012 році було ухвалено рішення про розгортання другого блоку в районі станції Янів. Експедицію очолював професор Герман. Дослідження стосувались потенційного медичного застосування аномальних матеріалів, а також вивчення впливу аномалій на біологічні об’єкти, зокрема мутантів.
У 2015 році планувалося створення наукового табору з трьох мобільних блоків на околицях Прип’яті. Через будівництво Рубежу та пряму конфронтацію з Корпусом проєкт не реалізували, і табір фактично не розпочав повноцінної роботи.
У 2017 році один із блоків було встановлено на Дикому острові. Експедицію очолював професор Лодочка. Основні дослідження були зосереджені на можливості отримання енергії з токсичних відходів та технологіях їх переробки.
У 2019 році мобільний блок було розгорнуто в Малій Зоні. Старшим експедиції став доктор Негода, який проводив дослідження аномалій за сприяння професора Германа.
Невідомі та засекречені проєкти
За непрямими даними, один із блоків було встановлено на суховантажі «Львів» у районі Затону. Офіційні відомості щодо часу розгортання, складу експедиції та цілей досліджень відсутні. У внутрішніх архівах НДІЧАЗ інформація про цей блок відсутня. Також фіксувалися поодинокі згадки про використання мобільних блоків поза межами затверджених програм НДІЧАЗ, зокрема у зв’язку з експериментальними роботами, що не входили до відкритого переліку досліджень Інституту.
Підтвердження або спростування цих даних відсутнє.
Мобільний науковий блок польових досліджень (МНБПД) — автономний модуль для проведення наукових експедицій у складних та небезпечних умовах Зони відчуження. Розробник: НДІ «Спецпроєктмаш» Виробник: завод «Маяк»
Загальна характеристика
Мобільний науковий блок польових досліджень — це герметичний автономний модуль, пристосований для розміщення наукового персоналу, лабораторного обладнання та систем життєзабезпечення в умовах підвищеної радіації, аномальної активності та обмеженого доступу до логістики. Блоки доставляються повітряним шляхом. З моменту виготовлення першого зразка конструкція мобільного блоку принципово не змінювалась, що свідчить про вдалий початковий інженерний дизайн, який повністю відповідав експлуатаційним вимогам роботи в Зоні.
Історія розгортання та експлуатації
Перший блок було виготовлено у 2010 році. Після серії випробувань у 2011 році його десантували гелікоптером у районі озера Янтар. У період з 2011 до 2015 року там працювали експедиції під керівництвом професора Сахарова. Основними напрямками досліджень були псі-випромінювання з лабораторії Х-16 та розробка засобів захисту від нього.
Після відключення «Випалювача мізків» у 2012 році було ухвалено рішення про розгортання другого блоку в районі станції Янів. Експедицію очолював професор Герман. Дослідження стосувались потенційного медичного застосування аномальних матеріалів, а також вивчення впливу аномалій на біологічні об’єкти, зокрема мутантів.
У 2015 році планувалося створення наукового табору з трьох мобільних блоків на околицях Прип’яті. Через будівництво Рубежу та пряму конфронтацію з Корпусом проєкт не реалізували, і табір фактично не розпочав повноцінної роботи.
У 2017 році один із блоків було встановлено на Дикому острові. Експедицію очолював професор Лодочка. Основні дослідження були зосереджені на можливості отримання енергії з токсичних відходів та технологіях їх переробки.
У 2019 році мобільний блок було розгорнуто в Малій Зоні. Старшим експедиції став доктор Негода, який проводив дослідження аномалій за сприяння професора Германа.
Невідомі та засекречені проєкти
За непрямими даними, один із блоків було встановлено на суховантажі «Львів» у районі Затону. Офіційні відомості щодо часу розгортання, складу експедиції та цілей досліджень відсутні. У внутрішніх архівах НДІЧАЗ інформація про цей блок відсутня. Також фіксувалися поодинокі згадки про використання мобільних блоків поза межами затверджених програм НДІЧАЗ, зокрема у зв’язку з експериментальними роботами, що не входили до відкритого переліку досліджень Інституту.
Підтвердження або спростування цих даних відсутнє.
Далін: КПК № 33. Вилучено з КПК сталкера Сірого
Сталкер: На Янтар ми з Жоріком пішли не з цікавості, а з нужди: після викиду артефакти світилися добре, а з порожніми кишенями в Зоні довго не живуть. Я знав, що там важко з псі-фоном, але сподівався проскочити швидко й без зайвих проблем.
Спершу місцевість здавалась неприродньо тихою. Не було ні птахів, ні мутантів. Навіть дозиметр мовчав.
А потім між кущів з’явився рух. Один силует, другий, третій... Зомбі. Ціла зграя, чия свідомість вимита псі-випромінюванням до голого інстинкту.
Ми відступали, бо набоїв перебити їх все одно не вистачить. Але Жорік чи то з переляку, чи випадково дав чергу в молоко. Ще й псі-випромінювання почало давити на скроні, думки плуталися, з’явилося відчуття, ніби хтось нишпорить у голові. Ми обидва почали губитись у трьох соснах. Було ясно, що довго так не протримаємось.
Колишню базу вчених знайшли майже випадково. Вже майже не сподівались врятуватись. Вхід у старий бункер побачили в останній момент. На щастя, важкі залізні двері зачинялися зсередини, і ми змогли відгородитися від зомбі, які ще довго тинялися зовні.
Ми пересиділи там до темряви, поки зомбаки не розбрелися околицями. Тоді я вкотре зрозумів: у Зоні виживають не ті, хто більше стріляє, а ті, хто вчасно знаходить укриття.
Сталкер: На Янтар ми з Жоріком пішли не з цікавості, а з нужди: після викиду артефакти світилися добре, а з порожніми кишенями в Зоні довго не живуть. Я знав, що там важко з псі-фоном, але сподівався проскочити швидко й без зайвих проблем.
Спершу місцевість здавалась неприродньо тихою. Не було ні птахів, ні мутантів. Навіть дозиметр мовчав.
А потім між кущів з’явився рух. Один силует, другий, третій... Зомбі. Ціла зграя, чия свідомість вимита псі-випромінюванням до голого інстинкту.
Ми відступали, бо набоїв перебити їх все одно не вистачить. Але Жорік чи то з переляку, чи випадково дав чергу в молоко. Ще й псі-випромінювання почало давити на скроні, думки плуталися, з’явилося відчуття, ніби хтось нишпорить у голові. Ми обидва почали губитись у трьох соснах. Було ясно, що довго так не протримаємось.
Колишню базу вчених знайшли майже випадково. Вже майже не сподівались врятуватись. Вхід у старий бункер побачили в останній момент. На щастя, важкі залізні двері зачинялися зсередини, і ми змогли відгородитися від зомбі, які ще довго тинялися зовні.
Ми пересиділи там до темряви, поки зомбаки не розбрелися околицями. Тоді я вкотре зрозумів: у Зоні виживають не ті, хто більше стріляє, а ті, хто вчасно знаходить укриття.