Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 06-06
У перші дні після Другої катастрофи Наглядова рада проєкту «Х» прийняла термінове рішення евакуювати все цінне і знищити те, що не можна вивезти.
З числа військових оперативно сформували Загони Особливої Евакуації (ЗОЕ). Їх одразу відправляли за приблизними координатами наукових об’єктів з індексом «Х». Окремим повідомили про існування Монорельсу — підземної транспортної системи, що дозволяла обійти частину аномалій. Інші загони отримували у розпорядження вертольоти, БТР-и та вантажівки. Майже всі вони були знищені одразу після входу в нещодавно утворену Аномальну Зону.
15 червня 2006 року один із загонів, який рухався Монорельсом до Х-19, дістався комплексу з наказом евакуювати результати досліджень. Пробившись крізь опір мутантів, вони змогли дійти до мети і захопити частину результатів досліджень. 16 червня 2006 року загін частково евакуював документи з Х-19 і відступив. Відхід був складним, вижили тільки двоє бійців. Тунель, яким вони мали залишити Зону, виявився заваленим.
Більшість операцій з евакуації не були успішними. Загони понесли великі втрати особового складу. Зафіксовані випадки дезертирства. Зрештою програму Загонів Особливої Евакуації згорнули. Зону визнали найнебезпечнішим місцем на планеті. Більшість матеріалів досліджень, що проводилися всередині, списали як безповоротно втрачені.
У перші дні після Другої катастрофи Наглядова рада проєкту «Х» прийняла термінове рішення евакуювати все цінне і знищити те, що не можна вивезти.
З числа військових оперативно сформували Загони Особливої Евакуації (ЗОЕ). Їх одразу відправляли за приблизними координатами наукових об’єктів з індексом «Х». Окремим повідомили про існування Монорельсу — підземної транспортної системи, що дозволяла обійти частину аномалій. Інші загони отримували у розпорядження вертольоти, БТР-и та вантажівки. Майже всі вони були знищені одразу після входу в нещодавно утворену Аномальну Зону.
15 червня 2006 року один із загонів, який рухався Монорельсом до Х-19, дістався комплексу з наказом евакуювати результати досліджень. Пробившись крізь опір мутантів, вони змогли дійти до мети і захопити частину результатів досліджень. 16 червня 2006 року загін частково евакуював документи з Х-19 і відступив. Відхід був складним, вижили тільки двоє бійців. Тунель, яким вони мали залишити Зону, виявився заваленим.
Більшість операцій з евакуації не були успішними. Загони понесли великі втрати особового складу. Зафіксовані випадки дезертирства. Зрештою програму Загонів Особливої Евакуації згорнули. Зону визнали найнебезпечнішим місцем на планеті. Більшість матеріалів досліджень, що проводилися всередині, списали як безповоротно втрачені.
Далін: Матеріали КПК № 3. Знайдено в речах учасника загону особливої евакуації
Військовий: День перший. Просуваємось вглиб Чорнобильської Зони. По всій території розкидані незрозумілі утворення. Якісь з них видно неозброєним оком, якісь ні. Через них довелось спішитись і рухатись на своїх двох. Перша машина колони в’їхала в одну із таких аномалій. Спочатку кабіну стиснуло, наче вона в’їхала в стовп, а потім жбурнуло на декілька метрів у бік, наче наїхала на величезний фугас. З екіпажу не вижив ніхто. Їх ніби на фарш перекрутило всередині.
День другий. Коли ми відпочивали в одному з евакуйованих сіл, на нас напала якась незрозуміла сутність. Прозоре утворення, яке жбурляло в нас усе, що було не важче п’яти кілограмів. На жаль для Семенова воно схопило сокиру з сіней і жбурнуло йому в голову. Ще двох також поранило, коли в них поприлітали стільці та ще якесь металеве сільське приладдя. Довелось відступити. Капітан щось торочить про те, що ми маємо виконати завдання. Але це тільки початок, то що нас чекає в кінці?
День десятий. Я сам. Всі загинули. Вижив лише Тиряйло, але він втік. На підході до точки капітана схопила якась велетенська хрінь своєю ногою і просто розчавила. На мої постріли воно не реагувало і тому ми з Тиряйло відійшли. Це падло забрало мапу і я тепер поняття зеленого не маю де я є. З БК залишився один магазин. Ех, треба було хоча б забрати рюкзак капітана…
Військовий: День перший. Просуваємось вглиб Чорнобильської Зони. По всій території розкидані незрозумілі утворення. Якісь з них видно неозброєним оком, якісь ні. Через них довелось спішитись і рухатись на своїх двох. Перша машина колони в’їхала в одну із таких аномалій. Спочатку кабіну стиснуло, наче вона в’їхала в стовп, а потім жбурнуло на декілька метрів у бік, наче наїхала на величезний фугас. З екіпажу не вижив ніхто. Їх ніби на фарш перекрутило всередині.
День другий. Коли ми відпочивали в одному з евакуйованих сіл, на нас напала якась незрозуміла сутність. Прозоре утворення, яке жбурляло в нас усе, що було не важче п’яти кілограмів. На жаль для Семенова воно схопило сокиру з сіней і жбурнуло йому в голову. Ще двох також поранило, коли в них поприлітали стільці та ще якесь металеве сільське приладдя. Довелось відступити. Капітан щось торочить про те, що ми маємо виконати завдання. Але це тільки початок, то що нас чекає в кінці?
День десятий. Я сам. Всі загинули. Вижив лише Тиряйло, але він втік. На підході до точки капітана схопила якась велетенська хрінь своєю ногою і просто розчавила. На мої постріли воно не реагувало і тому ми з Тиряйло відійшли. Це падло забрало мапу і я тепер поняття зеленого не маю де я є. З БК залишився один магазин. Ех, треба було хоча б забрати рюкзак капітана…