Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи ТЧ 35-46

Позивний: «Доктор»
Справжнє ім’я: доктор Кайманов
Вік: 75
Фракція: Нейтрали
Статус: сталкер
Досьє відкрито: 18.05.2012

Науковий шлях
У віці 25 років Кайманов приєднався до роботи над проєктом «Х». Свою наукову кар’єру він розпочав у сфері фізики світла та оптичних приладів, стояв біля витоків створення вдосконаленого вітчизняного електронного мікроскопа. Його ключовим досягненням стало впровадження катодів холодної автоемісії замість термоемісійних, що вимагало принципово нового рівня вакууму та подолання технічних обмежень. Згодом коло інтересів Кайманова змістилося до фізики елементарних частинок, де він швидко здобув репутацію одного з провідних спеціалістів. Центральною ідеєю життя Кайманова було підтвердження теорії існування Ноосфери — глобального інформаційного поля Землі. Саме цей інтерес привів його до активної участі в проєкті «Х» і дав змогу у стислі терміни створити теоретичну базу для ключового елемента майбутньої установки — блоку зведення (фокусувального блоку).

Проєкт «Х» і подальші події
На етапі активної роботи над проєктом «Х» Кайманову пропонували повну підтримку та необмежені ресурси. Проте смерть його друга та колеги Княжинського спричинила глибоку психологічну кризу, через яку доктор тимчасово відмовився від подальших досліджень. Переломним моментом стало знайомство із вченим Захаровим, який запропонував експериментальним шляхом перевірити гіпотезу про існування інформаційного поля Землі. Попри скептичне ставлення наукової спільноти до цієї ідеї, Кайманов погодився відновити роботу. У різні періоди доктор працював у лабораторіях Х-18 та Х-5. Саме там він створив так званий «випромінювач Кайманова», здатний безпосередньо впливати на псі-поле людини. Був учасником групи С-Свідомість. Втім, з невідомих причин в останній момент відмовився від участі в їхньому експерименті з під’єдання до ноосфери.

Поведінка в Зоні
Приховуючи власну роль у формуванні Зони та роботі з групою С-Свідомість, він згодом приєднався до групи Стрільця.
За сталкерськими легендами, Кайманов послідовно допомагав усім живим істотам, незалежно від їхньої природи. У 2011 році йому приписують унікальний випадок приручення псевдособаки, що непрямо підтверджує його глибоке розуміння псі-процесів та поведінкових механізмів мутантів.

Інтерес і ризики для Наглядради
Кайманов становить винятковий науковий інтерес як один із небагатьох дослідників, здатних поєднати теорію Ноосфери, практичні знання про псі-випромінювання та безпосередній досвід взаємодії із Зоною. Його напрацювання можуть стати основою для проривних відкриттів і створення технологій нового покоління. Водночас Кайманов є серйозним ризиком, адже принципово не приймає ідею контролю Зони, свідомо приховував власну роль у її появі та має тісні неформальні зв’язки зі Стрільцем. У разі відновлення активної діяльності його дії можуть суперечити стратегічним інтересам Інституту та призвести до витоку критично важливої інформації або ідеологічної диверсії зсередини.